Крок 1: Клієнт надсилає запит

Будь-який діалог в мережі починається з запиту. Запит - це текстове повідомлення, створене клієнтом (це може бути браузер, застосунок на смартфоні і т.д.) у спеціальному форматі, відомому як HTTP. Клієнт надсилає цей запит серверу, а потім чекає на відповідь.

Погляньте на першу частину взаємодії (запит) між браузером та веб-сервером xkcd:

На мові HTTP цей запит виглядатиме приблизно так:

1
2
3
4

GET / HTTP/1.1
Host: xkcd.com
Accept: text/html
User-Agent: Mozilla/5.0 (Macintosh)

Ці декілька рядків містять всю необхідну інформацію про те, який саме ресурс запитує клієнт. Перший рядок HTTP-запиту найважливіший - він містить 2 речі: HTTP-метод (GET) та URI (/).

URI (наприклад /, /contact і т.д.) - це унікальна адреса або місце, яке визначає запитуваний клієнтом ресурс. HTTP-метод (наприклад, GET) визначає, що саме клієнт хоче зробити із запитуваним ресурсом. HTTP-методи (їх іноді називають дієсловами) визначають декілька типових способів взаємодії із запитуваним ресурсом. Найвикористовуваніші:

GET

Отримати ресурс з серверу (наприклад, при перегляді сторінки);

POST

Створити ресурс на сервері (наприклад, при відправленні форми);

PUT/PATCH

Оновити ресурс на сервері (використовується в API);

DELETE

Видалити ресурс з серверу (використовується в API).

Запам'ятавши ці типи HTTP-методів, ви можете уявити собі як виглядатиме HTTP-запит на видалення запису у блозі:

1

DELETE /blog/15 HTTP/1.1

На додаток до першого рядку, HTTP-запит завжди містить декілька інформаційних рядків, які називаються заголовками запиту. у заголовках може міститися різноманітна інформація, наприклад, запитуваний Host, формати відповіді, які підтримує клієнт (Accept) або ж там може бути опис додатку, який клієнт використовує для виконання запиту (User-Agent). Існує також багато інших заголовків, перелік яких ви можете знайти у Вікіпедії на сторінці список заголовків HTTP.

Крок 2: Сервер повертає відповідь

Як тільки сервер отримав запит, він точно знає, який ресурс потрібен клієнту (засновуючись на URI) і що клієнт хоче з цим ресурсом зробити (засновуючись на HTTP-методі). Наприклад, якщо ми маємо справу із GET-запитом, сервер готує запитуваний ресурс та повертає його у вигляді HTTP-відповіді. Розглянемо відповідь від веб-серверу xkcd:

Переклавши на мову HTTP, відповідь, відправлена назад у браузер, виглядатиме приблизно так:

1
2
3
4
5
6
7
8

HTTP/1.1 200 OK
Date: Sat, 02 Apr 2011 21:05:05 GMT
Server: lighttpd/1.4.19
Content-Type: text/html

HTTP-відповідь містить запитуваний ресурс (в даному випадку це HTML-код сторінки), а також додаткові дані про саму відповідь. Перший рядок особливо важливий - він містить код стану HTTP відповіді (в даному випадку 200).

Статус-код доносить інформацію про результат виконання запиту назад до клієнту. Запит було виконано успішно. Або у ході запиту було припущено помилку? Існують різноманітні коди стану, одни з яких говорять про успішне виконання запиту, інші - вказують на помилки, треті повідомляють, що клієнту необхідно виконати якусь додаткову дію (наприклад, перейти на іншу сторінку у випадку перенаправлення). Повний список статус-кодів ви можете знайти на сторінці Вікіпедії список кодів стану HTTP.

Подібно запиту, HTTP-відповідь містить додаткову інформацію, яка називається HTTP-заголовками. Тіло одного й того ж ресурсу може бути повернено у багатьох різних форматах, включно з HTML, XML або JSON. Для того, щоб повідомити клієнту, який саме формат використовується, застосовується заголовок Content-Type зі значенням на кшталт text/html. Переглянути список основних типів даних можна на IANA: Список розповсюджених типів медіа.

Існує багато різноманітних заголовків, і деякі з них надають важливий функціонал. Наприклад, деякі заголовки можуть бути використані для створення системи кешування.

Запити, відповіді та веб-розробка

Обмін запитами-відповідями - це фундаментальний процес, на якому засновується вся комунікація в мережі. Цей процес настільки важливий та функціиональний, що його простота приголомшує.

Найважливіше полягає в наступному: незалежно від того, яку мову програмування ви використовуєте, який застосунок створюєте (веб, мобільний, JSON API) і навіть якої філософії програмування дотримуєтеся, кінцевою ціллю додатку завжди буде зрозуміти запит, а потім створити та повернути належну відповідь.

Об'єкт Symfony Request

Клас Request - це об'єктно-орієнтоване уявлення HTTP-запиту. З його допомогою, вся інформація з запиту знаходиться прямо у вас перед очима:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26

use Symfony\Component\HttpFoundation\Request;

$request = Request::createFromGlobals();

// запитуваний URI (наприклад, /about) без параметрів запиту
$request->getPathInfo();

// вилучає змінні GET та POST, відповідно
$request->query->get('id');
$request->request->get('category', 'default category');

// вилучає змінні $_SERVER
$request->server->get('HTTP_HOST');

// вилучає екземпляр UploadedFile за ідентифікатором "attachment"
$request->files->get('attachment');

// вилучає значення $_COOKIE
$request->cookies->get('PHPSESSID');

// вилучає HTTP-заголовок запиту з нормалізованими ключами у нижньому реєстрі
$request->headers->get('host');
$request->headers->get('content_type');

$request->getMethod();    // наприклад, GET, POST, PUT, DELETE або HEAD
$request->getLanguages(); // список мов, які приймаються клієнтом, у масиві

В якості бонусу, клас Request виконує великий обсяг роботи у фоновому режимі, так що вам не доведеться піклуватися про багато речей. Наприклад, метод isSecure() перевіряє три різних значення в PHP, які вказують, чи підключається користувач за захищеним протоколом (HTTPS).

Об'єкт Symfony Response

Symfony також надає клас Response: просте РHP-уявлення HTTP-відповіді. Це дозволяє вашому додатку використовувати об'єктно-орієнтований інтерфейс для створення відповіді, який потім буде потрібно повернути клієнту:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

use Symfony\Component\HttpFoundation\Response;

$response = new Response();

$response->setContent('<html><body><h1>Привет, мир!</h1></body></html>');
$response->setStatusCode(Response::HTTP_OK);

// встановлює заголовок HTTP-відповіді
$response->headers->set('Content-Type', 'text/html');

// видає HTTP-заголовок, а слід за ним зміст
$response->send();

Також існують особливі під-класи відповідей, які спрощують створення: JSON, перенаправлень, стримінгу файлів

Якщо б можливості Symfony закінчувалися на перерахованому вище, у вас би вже був набір інструментів для простого та швидкого отримання доступу до інформації з запиту, а також об'єктно-орієнтований інтерфейс для створення відповіді. Навіть коли ви опануєте потужніші можливості Symfony, спробуйте не забувати, що ціль вашого додатку завжди полягає в інтерпретації запиту та створенні відповідної відпоіді, засновуючись на логіці вашого додатку.

Фронт-контролер

Традиційно додатки створювалися таким чином, щоб кожна "сторінка" сайту мала свій власний файл: (наприклад, index.php, contact.php, і т.д.).

При такому підході є цілий ряд проблем, включно з не гнучкістю URL (раптом вам знадобиться змінити blog.php на news.php і при цьому зберегти всі ваші посилання?). Ще однією проблемлю є необхідність вручну доповнювати кожний файл певним набором ключових файлів, які відповідають за безпеку, роботу з базами даних та дизайн сайту.

Набагато кращим рішенням буде використати фронт-контролер, єдиний PHP-файл, який відповідає за кожний запит, що поступає до вашого додатку. Наприклад,

Тепер, кожний запит обробляється по одному і тому ж принципу. Замість того, щоб кожний URL відповідав окремому PHP-файлу - фронт-контролер виконується завжди та за допомогою маршрутизатору викликає різноманітні частини вашого додатку, в залежності від URL.

Дуже простий фронт-контролер може виглядати так:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15

// index.php
use Symfony\Component\HttpFoundation\Request;
use Symfony\Component\HttpFoundation\Response;

$request = Request::createFromGlobals();
$path = $request->getPathInfo(); // запрашиваемый URI

if (in_array($path, array('', '/'))) {
    $response = new Response('Добро пожаловать на главную страницу');
} elseif ('/contact' === $path) {
    $response = new Response('Обратная связь');
} else {
    $response = new Response('Страница не найдена', Response::HTTP_NOT_FOUND);
}
$response->send();

Це краще, але все одно багато однакової роботи! На щастя, Symfony знову поспішає на допомогу.

Потік у додатку Symfony

Застосунок, який використовує фреймворк Symfony теж використовує файл фронт-контролера. Але всередині, Symfony відповідальна за обробку кожного вхідного запиту та рішення, що необхідно зробити:

Вхідні запити обробляються компонентом Маршрутизатор і передаються у PHP-функціи, які повертають об'єкти Response.

Поки що може здаватися, що в цьому немає сенсу, але якщо ви продовжите читати, ви дізнаєтеся про маршрути та контролери: дві фундаментальні частини для створення сторінки. Але в процесі навчання не забувайте, що не важливо наскільки складним стає ваш застосунок, ваша робота залишається такою ж: читати інформацію з запиту та створювати відповідь.